Правила освіти дієприкметників в російській мові. Як від дієслова утворити причастя

Освіта дієприкметників ми будемо розглядати в наступному порядку:

v причастя действит. застави

v причастя страдат. застави

Освіта дієприкметників активного стану теперішнього часу

Утворюються від основи теперішнього часу дієслів несов. виду.

Вибір суфікса залежить від відмінювання: -ущ- – 1 спр., -ащ- – 2 спр .:

іграjущ ий ← іграj ут (1 спр.)

нісящ ий ← ніс ‘ ат (2 спр.) (Звернути вним. На дієслова руху)

Действит. причастя наст. часу не утворюються від дієслів сов. виду, тому що досконалий вид несумісний з поняттям про теперішній час.

Освіта дієприкметників активного стану минулого часу

Утворюються від дієслів і досконалого і недосконалого виду.

Як мотивир. основи виступає в більшості випадків основа інфінітива, в некот. випадках використовується доповнить. основа – основа бавовняні. часу.

Вибір суфікса залежить від типу основи: суфікс -вш- приєднується до вокаліческій основі (основа на голосний), суфікс ш- – до консонантной основі (основі на приголосний):

побілили ть → побілитивШ ий (Вокаліч. Основи)

нісш ий ← ніс (Від Консон. Основи)

1. Некот. причастя бавовняні. часу дей2ствіт. застави утворюються від основи простий. буд. часу:

заплести, заплетена ут → заплетенеш ий

розквітнути, розквіт ут → розквітш ий

2. У дієслів на чь використовується основа бавовняні. часу:

знехтувати, знехтував → знехтувавш ий

3. Деякі дієслова взагалі своєрідні в освіті цього типу дієприкметників:

кра л (Основа бавовняні. Вр. Без суф. -Л) → кравШ ий

пад ут (Простий. Буд. Вр.) → падш ий (Звернути вним. На відмінність лексич. Z)

йти → шедш ий (від старої основи бавовняні. брешемо. шед , З соврем. т.з. – супплетівние)

4. У некіт. дієслів з -ну в інфінітиві (найчастіше це суфікс), -ну втрачається в формах минулого часу (це глаг. непрод. кл.); від них утворюються варіантні форми дієприкметників:

замерзну ть → замерзнувШ ий

замерз → замерзш ий (Без -ну – літ. Норма, з

суфіксом – явище, що розвивається під вплив дієслів 4 продукт. класу)

Освіта дієприкметників пасивного стану теперішнього часу

Утворюються від основи наст. часу при дотриманні 2 обов’язкових ознак:

a. дієслово несов. виду

Вибір суфікса обумовлений дієвідміною: 1 спр. – суф. -ем-, -ом-; 2 спр. – -ім-:

грати – іграj ут → іграjем ий

просити – прос ‘ ат → просїм ий

носити – ніс ‘ ат → нісїм ий (Звернути вним. На останні 2 дієслова – вести – водити, нести – носити – це дієслова руху)

Наявність двох чарівних ознак дозволяє легко відмежувати жнив. прич. наст. часу від дод .:

проникний ← проникати (Неперех., Отглаг. Дод.)

невтомний ← втомити (Сов. Вид, отглаг. Дод.)

Не всі перехідні дієслова несов. виду можуть утворити жнив. прич. наст. часу:

а) дієслова з односложной основою:

б) деякі дієслова на –чь :

Але пор .: тягти – спричиняв ут → спричинявом ий

в) окремі дієслова:

тесати і некіт. ін.

Освіта дієприкметників пасивного стану минулого часу

З усіх дієприкметників це саме непослідовне явище, що має найбільше особливостей, що викликає великі труднощі.

Утворюються тільки від перехідних дієслів переважно доконаного виду. При цьому пасивні дієприкметники бавовняні. часу від дієслів доконаного виду в цілому вважаються продуктивним явищем, а від дієслів недосконалого виду – непродуктивним.

При утворенні жнив. прич. бавовняні. вр. використовуються суфікси НН, -енн- (-онн), т-.

спочатку рассмотрімобразованіе жнив. прич. бавовняні. часу від дієслів доконаного виду.

суфікс НН приєднується до основи інфінітива

2) до перфектівний похідним дієслова бачити , А також до дієслів здолати, подолати :

передбачаючи ть → передбачаєтьсянн ий

преодоле ть → преодоленн ий

суфікс -енн (-онн) приєднується до основи простого майбутнього часу (перелік призводить А.А.Залізняк):

1) дієслів на-ить:

загострити – загострити ‘ ат → загострити ‘він н ий

При цьому у некіт. дієслів на ить використовується допоміжна основа 1 особи простого майбутнього часу:

нагодувати – нагодовані ‘ у → нагодованіенн ий

викупити – викуплені ‘ у → викупленіенн ий

2) у деяких дієслів на-еть:

образити – ображені у (Осн. 1 особи) → ображеніенн ий

В цілому освіту страдат. дієприкметників бавовняні. вр. від дієслів на -еть вкрай обмежена, і у більшості дієслів з такою фіналі жнив. прич. бавовняні. вр. Відсутнє. пор .: пошкодувати (Жнив. Прич. Прош. Вр. Не утворюється).

3) від основи простого майбутнього часу дієслів на чь:

спалити – спали ут → спаленіенн ий

приберегти – приберіг ут → узбережжіенн ий

спекти → спектиенн ий (Використовується основа інф.)

4) до дієслів на -зть (-зті), -сть (-сті):

знайти – отбрет ут → знайшовшиенн ий

сплести – пліток ут → плітокенн ий

вивезти – вивіз ут → вивізенн ий

суфікс -т приєднується до основи інфінітива:

1) дієслів з кінцевим –ну (Суфікс або частина кореня):

відкину ть → відкинут ий

2) від дієслів з уявним повноголоссям:

При цьому дієслова з уявним повноголоссям –ере – використовують основу бавовняні. часу:

витерти – витер → витерт ий

3) від похідних дієслів, утворених від односкладових дієслів:

надіти → надітий (Мотивації немає, тому що корінь пов’язаний)

Ми говорили, що освіта жнив. прич. бавовняні. часу від глаголв несов. виду в цілому непродуктивно. І зараз розглянемо деякі випадки.

1) суфікс -нн ать і ізольований дієслово бачити (Використовується основа інфінітива):

2) суфікс -енн приєднують деякі дієслова несов. виду на ить (При цьому використовується основа 1 особи наст. Часу):

фарбувати – краш у – крашенн ий

носити – нош у – ношенн ий

купити – купл ю – купленн ий

3) суфікс т- прісоедіняетсяк основі інфінітива дієслів несов. виду, якщо вони відповідають таким вимогам:

а) від дієслів з уявним повноголоссям:

терти –тер → терт ий (При цьому дієслова з уявним повноголоссям –ере – використовують основу бавовняні. часу)

Б) від односкладових дієслів:

В цілому освіту жнив. дієприкметників бавовняні. часу від дієслів несов. виду пов’язано з тим, що більшість з них не утворюють страдат. дієприкметників наст. часу, тим самим заповнюється ущербність цих дієслів.

Страдат. дієприкметники минулого часу мають не тільки повну, але і коротку форми:

куплений в магазині – куплений в магазині

розмальований вручну – розмальований вручну

Короткі жнив. причастя, так само як і короткі дод., не змінюються за відмінками, але змінюються за родами і числами:

У реченні виконують функцію іменної частини присудка.

Відмінність же коротких дод. і крат. дієприкметників складається:

а) в семантичних особливостях:

короткі дод. мають Z непостійного ознаки, ознаки, який проявляється протягом деякого відрізка часу:

дівчина була приваблива

короткі жнив. прич. бавовняні. часу мають перфектний Z: тобто дію відбулося в минулому, а результат його зберігається в даний час:

дитина була нагодована

б) орфографічні відмінності:

короткі дод. – нн; в крат. жнив. прич. – -н:

поїздка організовуєн а кимось (Прич.) = Хтось організував поїздку

група організовуєнн а = Дружна (дод.)

Від коротких страдат. дієприкметників необхідно відрізняти функціональні омоніми з фіналом -но і -то , Які називаються причетними предикативами:

На сходах накурено.

Закрито на обід.

У будинку прибрано.

Біля дверей натоптано.

Причетні предикативу будуть розглядатися серед слів КС, оскільки вони лише зовні збігаються з дієслівними формами, але не є такими.

У чому їхня відмінність?

Крат. жнив. прич. бавовняні. вр. узгоджуються з сущ. в роді і числі і виступають у функції іменної частини присудка в двусоставном пропозиції:

причетні предикативу не змінюються за родами і числами, і виконують функцію головного члена односкладних безособового пропозиції (підлягає немає і не може бути):

Можливість утворення причетних форм обумовлена, і лексичним значенням дієслова.

Перехідні дієслова недосконалого виду утворюють всі чотири повних причетних форми.

Перехідні дієслова доконаного виду утворюють дві повних причетних форми.

читающ ий (Действит., Наст. Вр.)

читавШ ий (Действит., Бавовняні. Вр.)

читаем ий (Страдат., Наст. Вр.)

читанн ий (Страдат., Бавовняні. Вр.)

прочітавШ ий (Действит., Бавовняні.)

прочітанн ий (Страдат., Бавовняні.)

Від неперехідних дієслів утворюються тільки дійсні причастя .

Утворюються (іноді колишніх часів) і за допомогою суфіксів і закінчень, які збігаються з закінченнями відповідного і. Вибір суфікса причастя залежить від, від якого воно утворене.

Дійсні дієприкметники теперішнього часу утворюються від дієслів I спр. за допомогою суфіксів –ущ – /-ющ – і від дієслів II спр. за допомогою суфіксів –ащ – /-ящ – :

Дійсні причастя колишніх часів утворюються:

1. Від основи минулого часу (інфінітива) на голосний за допомогою суфікса –вШ – :

2. Від основи минулого часу на приголосний за допомогою суфікса –ш – :

3. Від основи минулого часу з суфіксом –ну – (у формі минулого часу –ну – випадає):

4. У на -сті архаїчні форми зберігають споконвічні вибухові [д], [т]:

Більш нові форми утворюють причастя без звуків [д], [т]: впасти – упавШ ий, вкрасти – укравШ ий.

5. Від основи минулого часу дієслів на чь:

берегти – бе рёг – берігш ий

спекти – ис пек – спікш ий

Пасивні дієприкметники теперішнього часу утворюються:

1. Від дієслів I спр. на-ать (-ять), -ива (-Івано), -вать 1-го продуктивного класу і беспріставочних дієслів на -овать (-еванний) 3-го продуктивного класу за допомогою суфікса – їм -:

вирішувати – сказали їм ий

виконувати – виконуємо їм ий

підписувати – підписуючи їм ий

розшукувати – розшукуючи їм ий

дізнаватися – дізнаючись їм ий

досліджувати – досліджуваних їм ий

кільцювати – кільцю їм ий

2. Від дієслів II спр. за допомогою суфікса – їм: привозити – привіз їм ий, забирати – винесення їм ий, а також любити – люб їм ий, зберігати – храни їм ий, бачити – вид їм ий, рухати – рух їм ий.

3. Від деяких дієслів I спр. утворюються дієприкметники за допомогою суфікса – му -: вести – вед му ий, нести – ніс му ий (суфікс – му – в сучасній російській мові непродуктивний).

Пасивні дієприкметники минулого часу утворюються:

1. За допомогою суфікса –нн – від основи інфінітива на голосний (зазвичай від дієслів 1-го і 3-го класу): разигранн ий, втратанн ий, нарісованн ий, увиденн ий, созданн ий.

причастям називають Неспрягаемие форму дієслова зі значенням ознаки предмета, що протікає в часі. У російській мові причастя залежить від виду дієслова, від якого він сформований, тому можливі чотири види дієприкметників: дійсне і дієприкметник теперішнього часу і дійсне і пасивні причастя.

Отже, спочатку виберіть дієслово, від якого ви хочете, і визначте його основні морфологічні ознаки: вид, перехідність, відмінювання і час. Потім виділіть основу, від якої буде утворено причастя. Від основи дієслова в теперішньому часі утворюються дієприкметники теперішнього часу. Для освіти дійсного дієприкметники теперішнього часу використовуйте суфікси -ущ / -ющ (для дієслів) і -ащ / ящ (для дієслів). Для освіти пасивного дієприкметника теперішнього часу до основи приєднуйте суфікси -ємо () і -им (). Приклади: чита-ющ-ий, гон-ім-ий.

Від основ дієслів у формі інфінітива або, рідше, у формі минулого часу утворюються дієприкметники минулого часу.До основи приєднаєте суфікси -вш / -Ш (для дійсних дієприкметників) або -енн / -нн / -т (для пасивних дієприкметників). Суфікс -вш використовується, якщо закінчується на голосний, -Ш – на приголосний. Приклади: побачивши-Енн-ий, пам’ятай-ВШ-ий.

дієприслівник – це Неспрягаемие форма дієслова, що з’єднує в собі ознаки дієслова і прислівники. Відповідає на питання «що роблячи?», «Що зробивши?» і, одночасно з цим, на питання «як?», «яким чином?». Дієприслівники недоконаного виду утворюються від основи дієслова в теперішньому часі з -а / -я і за допомогою основи інфінітива з суфіксом-ва. Приклади: літа-я, стукаючи-а, вмиваючись-я. Дієприслівники доконаного виду утворюються від основи інфінітива за допомогою суфіксів -в / воші / ши. Приклади: укра-в, поверну-воші-сь.

Освіта всіх чотирьох видів дієприкметників від будь-якого дієслова неможливо. Адже, наприклад, дійсні причастя можуть бути утворені як від перехідних, так і від неперехідних дієслів, а пасивні – від перехідних.

Дієприслівники недоконаного виду не можна утворити від дієслів: 1) з основною теперішнього часу, закінчується на шиплячий і з основою інфінітива на з, с, cт, х; 2) з основою, що містить тільки приголосні (шиють); 3) з основою на г, к і в деяких інших випадках.

Якщо у вас виникають складнощі з утворенням дієприкметників, зверніться до довідника Довідник «Російський дієслово та його причетні форми».

• Про причастя та дієсловах
• як утворювати часи

причастя і деепричастия , Так само як і причетні і дієприслівникові обороти, виконують в реченні різні функції, виконують різні ролі. Вони також мають яскраво виражені морфологічні відмінності.

Дані причастя колишніх часів утворюються за допомогою основи перехідного дієслова минулого часу і суфіксів «н» і «нн» (якщо дієслово закінчується на «ать», «еть», «ять»), наприклад «загублений», «прочитаний»; суфіксів «ен» і «Енн» (якщо основа дієслова закінчується згодним звуком), наприклад «», «зважений»; суфікса «т» (якщо дієслово закінчується на «ереть», «нуть», «оть» і є односкладових), наприклад «тертий», «пом’ятий». Частина дієслів, які закінчуються на «сть», «сті» утворюють дієприкметники минулого часу за допомогою основ теперішнього або майбутнього часу.

У існує дві форми побутування: коротка і повна. Якщо причастя знаходиться в першій формі – воно не може змінюватися і майже завжди є іменною частиною складеного присудка.

Причастя – це особлива форма дієслова, яка позначає ознаку предмета за дією.

У причастя є властивості прикметників: рід, число, відмінок – і властивості дієслів: заставу і час.

Утворюються причастя від відповідних їх дієслів за допомогою різних суфіксів.

Все причастя російської мови можна розділити на чотири групи: дійсні дієприкметники теперішнього часу, дійсні причастя минулого часу, пасивні дієприкметники теперішнього часу, жнива тільні причастя колишніх часів.

1) Дійсні дієприкметники теперішнього часу. Ці причастя утворюються від відповідних дієслів за допомогою чотирьох суфіксів: -ущ, -ющ-, -ащ, -ящ.

Суфікси -ущ- і -ющ- вживаються в тому випадку, коли дієслово, від якого утворено причастя, відноситься до першого дієвідміні (шукає – шукати, що знає – знати).

Суфікси -ащ- і -ящ- вживаються в тому випадку, коли дієслово, від якого утворено причастя, відноситься до другого дієвідміні (кричущий – кричати, що сидить – сидіти, вірить – вірити).

Суфікси -ущ- і -ащ- вживаються в абсолютній більшості випадків після букв, що позначають шиплячі приголосні. Шиплячих приголосних в російській мові 4: Ж, Ш, Ч, Щ. Приклади: ріжучий, пише, що топче, шукає.

В інших випадках (тобто після нешіпящіх приголосних і після голосних) вживаються суфікси -ющ- і -ящ-.

2) Дійсні причастя колишніх часів.

Ці причастя утворюються від дієслів за допомогою суфіксів: -вш- і ш-.

Суфікс -вш- вживається в тому випадку, якщо яка виробляє основа дієслова закінчується на голосний.Простіше кажучи, -вш- вживається тоді, коли перед ним йде голосна буква. Приклади: довідався, який вирішив, що зігнувся.

Суфікс ш- вживається тоді, коли виробляє основа дієслова закінчується згодної буквою. Приклади: минулий, змерзлий, що ніс, замерзлий.

3) Пасивні дієприкметники теперішнього часу.

Вони утворюються за допомогою суфіксів -ем-, -ом-, -ім-.

Суфікс -ем- з них найпопулярніший. Він сигналізує про те, що причастя утворено від дієслова першої дієвідміни. Приклади: захоплюємося, що купується, якого читають.

Суфікс -ом- також означає 1-е відмінювання. Але він вживається у дуже невеликої кількості дієприкметників. В основному суфікс -ом- пишеться тоді, коли основа дієслова закінчується на приголосну букву, а далі йде закінчення -ть, або -ти, або ж дієслово має закінчення чь. Приклади: несомих (від “нести”), ведений (від “вести”), гризомий (від “гризти”), покликаний (від “тягнути”).

Суфікс “їм” сигналізує про другому відмінюванні дієслова. Можна навести такі приклади: видимий, чутний, замучений, улюблений, що носиться, що зберігається.

4) Пасивні дієприкметники минулого часу.

Ці причастя утворюються за допомогою суфіксів: -енн-, -ен-, НН, -н, т-.

Суфікс -енн- (-ен-) означає, що причастя утворено від дієслова на-ить: повісити – повішений, довірити – довірений.

В інших випадках найчастіше застосовується суфікс НН: вигадати – вигаданий, розстріляти – розстріляний. Зверніть увагу, що не існує суфіксів -анн- або -янн-. Елемент -анн- – це два суфікса: а- і НН.

У коротких причастя суфікси -енн- і НН переходять відповідно в -ен- і -н: вирубаний – вирубаний, спійманий – спійманий.

Суфікс т- найчастіше означає, що вихідний дієслово закінчується на -нуть, -оть, -ереть або ж це однозначну дієслово або Префіксальне похідне односкладової дієслова: погнути – погнутий, наколоти – наколотий, стерти – стертий, випити – випитий, помити – помитий, збрити – збрити. У коротких причастя суфікс т- зберігається: наколотий – наколотий.

На закінчення – про те, від яких дієслів можна утворити ті чи інші причастя.

Далеко не від кожного дієслова можна утворити причастя будь-якого виду.

1) Перехідні дієслова недосконалого виду. Це єдині дієслова, від яких утворюється всі чотири види дієприкметників: дійств. прич. наст. вр, дійств. прич. бавовняні. вр., жнив. прич. наст. вр. і жнив. прич. бавовняні. вр.

2) Неперехідні дієслова недосконалого виду. Вони мають два види дієприкметників: дійств. прич. наст. вр і дійств. прич. бавовняні. вр.

Приклад: спати – сплячий, що спав.

3) Перехідні дієслова доконаного виду. Мають два види дієприкметників: дійств. прич. бавовняні. вр. і жнив. прич. бавовняні. вр.

4) Неперехідні дієслова доконаного виду. Мають єдине причастя – дійсне дієприкметник минулого часу.