Вказівки Майстра

Розповідь про букву у який у неї характер?

8 відповідей на питання “Розповідь про букву у який у неї характер?”

Буква Л.
У моїй літери Л хороший, м’який, веселий, чуйний і трохи наполегливий характер.Еті якості характеру можуть проявлятися у вчинках моєї букви.В основному вона намагається не сперечатися, так як вона хоче бути зразковою і хорошою буквою, але іноді може і накричати, покомандувати через те, що вона просто може через чогось зірватися.
А так у літери Л завжди все добре! Ця буква мені подобається! Я можу розповісти про один випадок коли всі ці якості її характеру здалися в один день.
Якось раз прокинувшись буква Л була весела, потім вона пішла радісно вмиваючись, добре поснідала. І пішла малювати (просто у неї був настрій таке, ніби натхнення прийшло), малює, малює, а потім дивиться на результат і мабуть їй сподобалося, тому, що після того як вона подивилася на своє мистецтво Л посміхнулася. А інші нічого не бачили в цій картині, крім хіба що каракуль. Але Л була м’яка і прийняла зауваження. Після спробувала буква виправити хоча б трохи щоб інші хоч щось бачили. Виправила вона і пішла іншим показувати, знову глядачам не сподобалося, пізніше вона намагалася подружитися з наглядачами на її картину, але нічого не вийшло. Потім злість її перейшла кордони накричала на глядачів і почала командувати. А коли вона трохи заспокоїлася, то побігла в кімнату і почала плакати. Поплакала, заспокоїлася і побігла вибачатися перед оточуючими за свою поведінку. Тому, що вона зрозуміла, що так не можна.
Ну ось прийшов кінець моєї розповіді, спасибі за вашу увагу!Буква А мабуть може претендувати на букву з самим різним характером .Вона універсальна і звичайно набуває ту форму, в яку її облікаются герой твору або автор (якщо мова йде про опис чого-небудь.
-ВстАть, коли з тобою говорить Порутчик! – і від цієї А відразу біжать мурашки по шкірі, не тільки у денщика порутчіка, а й у уважного, чуттєвого читача, який теж разом з героями твору, проживає цю ситуацію.
-Агу, Агу – звертається любляча мати до своєму хлопцеві малюкові, і всю любов цієї матері до свого чада, ми відчуваємо в цій А.
-уА, УА – кричить малюк і ми відчуваємо його напруга, його тривоги.
-А-А-А-А-А- виривається з гортані падаючого в прірву людини, і в цій А весь жах нескінченної безодні і неминучого кінця.
-А-А-А-А-А- лунає в операційній пологового будинку, ми чуємо торжество життя в усій красі Божого задуму.
Ура-А-А-А- чуємо на полі брані. Прості хлопці біжать на смерть, але в їхньому А-А-А- життя, перемога над смертю і вічне безсмертя.
Так яка ж А? Вона всяка: сумна і весела, страшна і добра, лагідна і груба, а головне те, що її вимовляємо ми, і як ми її будемо вимовляти, такою вона і буде.Буква Л.
У моїй літери Л хороший, м’який, веселий, чуйний і трохи наполегливий характер.Еті якості характеру можуть проявлятися у вчинках моєї букви.В основному вона намагається не сперечатися, так як вона хоче бути зразковою і хорошою буквою, але іноді може і накричати, покомандувати через те, що вона просто може через чогось зірватися.
А так у літери Л завжди все добре! Ця буква мені подобається! Я можу розповісти про один випадок коли всі ці якості її характеру здалися в один день.
Якось раз прокинувшись буква Л була весела, потім вона пішла радісно вмиваючись, добре поснідала. І пішла малювати (просто у неї був настрій таке, ніби натхнення прийшло), малює, малює, а потім дивиться на результат і мабуть їй сподобалося, тому, що після того як вона подивилася на своє мистецтво Л посміхнулася. А інші нічого не бачили в цій картині, крім хіба що каракуль. Але Л була м’яка і прийняла зауваження. Після спробувала буква виправити хоча б трохи щоб інші хоч щось бачили.Виправила вона і пішла іншим показувати, знову глядачам не сподобалося, пізніше вона намагалася подружитися з наглядачами на її картину, але нічого не вийшло. Потім злість її перейшла кордони накричала на глядачів і почала командувати. А коли вона трохи заспокоїлася, то побігла в кімнату і почала плакати. Поплакала, заспокоїлася і побігла вибачатися перед оточуючими за свою поведінку. Тому, що вона зрозуміла, що так не можна.
Ну ось прийшов кінець моєї розповіді, спасибі за вашу увагу!Жила-була в Абетці буква Ш. Вона була вже досить немолода, втім, як
і всі букви, і стояла майже в самому кінці Алфавіту. Вона була вся
шорстка, трохи шепелявила, найчастіше розмовляла пошепки і
любила одягатися в вовняні речі.
У неї була сестра – буква Щ – моторошна чепуруха. Вона була дуже веселою і
Озор-ної: постійно вона щебетала так щипав. Вона не хотіла бути схожа
на свою старшу сестру, і тому прилаштувала собі хвостик. цим хвостиком
вона любила лоскотати букву Ш, а та сахалася від неї і сердито шипіла,
закутуючись в шаль:
– Ну, годі вже жартувати і пустувати, а то змушу тебе платити штраф!
Буква Щ мружилась і сміялася, але потім їй ставало шкода сестру, вона щадила її і цілувала в щічку.
А один раз буква Ш посварилася з буквою И. Так так посварилася, що ніхто не зміг їх помирити.
– Я ніколи не стану з нею поруч, мені це просто неприємно, – говорила буква Ш.
– Але як же бути? – намагалися умовити її інші літери. – Хіба мало, як
ми до кого ставимося, але в різних словах нам доводиться стояти поруч один
з другом. Це ж наша робота! Ми для того й існуємо, щоб
складати різні слова. Наприклад, в слові ШИШКА тобі доведеться стояти
поруч з И.
– Нізащо! – упиралася буква Ш. – Нехай зі мною краще буква І варто.
Ось вона мені подобається, на мене трохи схожа, тільки у неї дві ніжки, а
у мене три … З буквою І я згодна стояти поруч в будь-яких словах!
– Але так не можна! – стали обурюватися інші літери! – Адже в цьому
слові, та й в інших, наприклад: Ширь, Шина, Шифр ​​ясно чується буква И,
значить, вона повинна стояти поряд з тобою.
– А я не хочу і все! – упиралася буква Ш.
Як не вмовляли її інші літери – нічого не допомагало. Мало того – буква Ж стала її підтримувати:
– Мені теж буква И не подобається! – заявила вона. – І я, як і Ш буду
стояти поруч тільки з буквою І у всіх словах, де повинна бути И,
наприклад: Життя, Жир, Живо-пись …
А оскільки буква Ж стояла в першій десятці букв Алфавіту і голос її був
набагато дзвінкіше, ніж у Ш, їм удвох вдалося наполягти на своєму. тоді
довелося придумати для всіх друкарських спеціальне правило:
«У всіх словах склади Жи і ШІ пишуться тільки з буквою І!»
Ось так дві вперті букви домоглися свого.